с. Олександрівка заснована десь біля 1830 року. В історичній літературі та архівних документах с. Олександрівка не зустрічається. Село це кріпацьке. Останнім його паном був генерал Синельников Олександр (звідси і назва села Олександрівка ) Перші жителі села були привезені з Полтавщини: Литвин Юрій, Завізіон Федір, Хоменко, Санжара . Перша хата була побудована на тому місці, де зараз хата Хоменко Фійони . В наших місцях великих заворушень у 1905 році не було. Але відомо, що житель с. Малоандріївки Турченко Іван Лук’янович в ці роки був засланий на каторгу; після був членом клубу політкаторжан у Катеринославі (це після революції 1917р.),був одним з активних борців за встановлення Радянської влади в нашій місцевості. Радянська влада прийшла в село в 1917 році. Організатором Радянської влади в наших селах були Гудим Вакула Аврамович, Сіренко Варфоломій Якимович, Турченко Остап Степанович, Півненко Аврам Герасимович , Курчак Олександр Іванович , Рондов Семен Пилипович, Веселий Самійло Петрович. (в останнього було прізвище — Бардак , але він сам змінив своє не досить пристойне прізвище — Веселий. Розповідають був дуже енергійною людиною). В роки громадянської війни проходила запекла боротьба за Радянську владу. У 1919 році в степу біля с. Олександрівки відбувся бій між партизанами і білогвардійцями. Загиблих партизан поховали тут же в степу, а потім їх останки перенесли в братську могилу в с. Олександрівка. Визначну роль у боротьбі відіграв Турченко Іван Лук’янович. У 1917 році після Лютневої революції Турченко І.Л. повернувся із заслання; він організував хор з молоді, розучував революційні пісні. Тоді проходив запис до партизанів, запис проводив учитель Клименко Іван Петрович. Для цього загону добули 24 ящика патронів, 3 ящика гранат, 56 гвинтівок, все це сховали у коморі в діда Ситника Івана. Але тут прийшли німці і австрійці, місцеві німці-колоністи виказали їм про зброю, про те, ще перед цим уночі всю зброю склали на три підводи і заховали в глинищі коло Гукової Балки. Німці зробили обшук, але зброї не знайшли; за це вони забрали 25 жителів заручниками і відправили їх до м. Новомосковська. Після відходу німців, зброю з глинища відкопали і пізніше утворили загін партизан – до 1 тис. чоловік; командир загону був Турченко І.Л. Цей загін роззброїв варту петлюрівців в економії Кащенка та в поміщиці Амуревської, в останньої взяли ще й 18 коней; потім загін був у Магдалинівці, а потім в економії Махна (це в с. Поливанівка). Бойові дії тривали ще до 1919 року.

В цей же час у 1918 році в с. Олександрівці почала працювати школа, відкрили її у панській економії, вчителькою була жінка управляючого Ганна Гнатівна Шалерай. А до цього освіту здобували в с. Малоандріївці, де школу збудувало земство у 1912 р., а в Олександрівці користувалися найманими селянами-вчителями, що були письменні. Вони і вчили грамоти, це – Васічка Леонтій Олексійович, Боженко Захарій, Позняков Кирило Прокопович с. Очеретувате. Першими комсомольцями в с. Олександрівці були: Ткаченко А. П. , Лисенко І.К. , Проценко Д. С. , Садиленко С. О. Комсомольський осередок був у с. Очеретувате. Секретарями комсомольської організації були Дзіргун і Погрібняк.

В с. Малоандріївці першими комсомольцями були: Рондов Т. П. , Мазан П.С. , Безрідний С. В. – вчитель і його жінка, теж вчителька, Безрідна О. П. . Вони були активними учасниками за ліквідацію неписьменності. Життя вимагало нових форм господарювання. Земля була, а обробляти її було нічим. У 1926 р. взимку 16 сімей селян – бідняків і вдов організували товариство по суспільній обробці землі «Незаможник». Першими його членами були: Курчак Олександр Іванович, Півненко Аврам Герасимович, Сіренко Варфоломій Корнійович, Бардаков Варфоломій Петрович, Петренко Степан Оксентійович, Хоменко Лавро Несторович, Ксенко Пимін Терентійович, Ревко Євген Пантелейович, Козуб Петро Демидович, Товмач Трохим Петрович, Товмач Андрій Петрович, Турченко Юхим Романович, Турченко Варфоломій Єгорович, Калениченко Зосим Митрофанович, Литвин Матвій Романович, Васічка Сергій Леонтійович, Пачкай Ганна Степанівна. Землю для союзу «Незаможник» виділили в одному клину – 102 десятини. Обробляли кіньми спільно, насіння постачали з дому. Навесні 1928 р. цей СОЗ одержав трактор «Фордзон». Першими трактористами були Косенко П.Т., Хоменко Л.Н.. Потім одержали молотарку «СО – 24». У 1929 році райвиконком та райком партії закупили у німців-колоністів 11 дворів з усім тягом і інвентарем за 36 тис. карбованців, щоб створити на цій основі комуну. Комуну назвали «Комінтерн». До неї ввійшло 46 сімей з сіл Олександрівки, Малоандріївки, Корніївни. Землі для комуни виділили 386 га. Було обрано правління комуни:

1. Турченко Варфоломій Єгорович – голова комуни;

2. Турченко Остап Степанович – голова сільради;

3. Півненко Аврам Герасимович;

4. Барильченко Михайло – секретар парторганізації;

5. Башмак Іван Іванович;

6. Бардаков Варфоломій Петрович. Держава багато допомогла у зміцненні цього господарства. У 1929 році була виділена самов’язка «Манкормівка», а потім молотарка «БДО-34». Машиністом біля молотарки був Ткаченко А.П., а тракторістом – Сіренко Матвій Варфоломійович.

У 1933 році комуна «Комінтерн» була розформована і на її основі утворилися три самостійні державні господарства: артіль «Комінтерн», артіль «Дніпробуд» та артіль ім. Кірова. В ті роки, коли вже жила і діяла комуна, в селі Олександрівці, і в других селах проходила колективізація. Комсомольським ватажком в с. Олександрівці був Хоменко В.Г. В роки колективізації комсомольці були агітаторами, першими виходили на будь-яку роботу, брали активну участь у ліквідації не писемності серед населення, організовували вечори художньої самодіяльності. Члени драматичного гуртка поставили п’єси: «Сватання на Гончарівці», «Родина щіткарів» і інші. Комсомольці приймали також активну участь у розповсюдженні державної позики. У 1924 році з ініціативи Катеринославського дитячого будинку в С Олександрівці була створена піонерська організація. Першим вожатим був Талавиря І.П. Першими піонерами були: Бардак Векла, Бардак Сергій, Троценко Пріська, Хоменко Федора, Турченко Євгенія, Пошивайло Костя. Війна принесла непоправні втрати для жителів села. Все доросле населення пішло на фронт. З трьох сіл було відправлено більше як 260 чоловік, а повернулося лише 85. Під час окупації фашистами нашого села і дорослі і діти чинили опір німецьким окупантам. Вже в перші дні окупації, жителька села Олександрівки, Санжара Катерина (померла в 1972 році) з ризиком для життя врятувала перехідний районний червоний прапор, і всю окупацію його переховувала, а коли прийшли воїни Радянської Армії і звільнили село, вона передала прапор органам державної безпеки Магдалинівського району. Для підпільної роботи були залишені групи жителів сіл Олександрівки, Запоріжжя, Малоандріївки. Але їх в жовтні-листопаді заарештували, напевно за доносом, і були розстріляні в Ново московську та Дніпропетровську. Це: Товмач Т.П., Садиленко С.О., Гудим С.А., Проценко Д.С., Рондов С.П., ще до приходу німців вони входили до «винищувального» загону, а потім були залишені в тилу. Але вони не встигли нічого зробити: їх по одному заарештовували і відправляли в Новомосковськ. Їх подальша доля невідома. Відомо, що Рондова С.П. розстріляли в м. Дніпропетровську, решта також розстріляні, але невідомо де. Тоді ж, осінню 1941 року, німці забрали також Дубовиченка Никифора Мефодієвича, Ситника Григорія Івановича, Суботу Филимона Онисимовича, Турченка Остапа Степановича. Їх також розстріляли, а Турченка довго мучили, а потім розстріляли. Житель с. Олександрівки Дрешпак Іван Іванович працював у млині (не пішов на війну, бо був інвалідом) при німцях, і там влаштував радіоприймач, слухав передачі з Москви, а потім розповідав про події на фронті. Німці виявили радіоприймач, заарештували Івана Івановича і вбили його в с. Магдалинівці. Влітку 1942 року німці готувались відправити в Німеччину нашу молодь, але завдяки піонерам Кушніру Антону Васильовичу і Ріжко Василю Петровичу їх намір не здійснився. Весною 1943 року радянська Армія визволила наше село. Багато молоді вступило до лав Радянської Армії, але у зв’язку з відступом з ними відійшла і наша молодь: Кобихно Костянтин, Маслов Петро, Хоменко Данило та інші. Але при відступі десь з під Харкова вони повернулися в село. В селі вцей час йшла розправа з рідними тих, хто пішов з Червоною Армією. Ці хлопці не захотіли страждань рідних, і таким чином потрапили до рук фашистів. Десь 8-9 березня 1943 року їх розстріляли біля глинища с. Привільного. Зараз їх останки лежать в братській могилі. Приблизно в ці дні були розстріляні: в с. Малоандріївка - Кириченко Мусій Микитович, в Магдалинівці – Лисенко Іван Кирилович, в с. Привільне – Завізіон Павло Денисович (тепер відомо що він мав зв’язки з підпіллям області) та Калябін Іван Микитович. 22 вересня 1943 року було визволене наше село. Після війни госп одарство колгоспів було в стані повного зруйнування. Людям доводилось використовувати на роботі і дома своїх корів. Головною робочою силою тоді були жінки. Головою колгоспу тоді був Кобило Максим Свиридович. Активну участь у відбудові господарства брали комсомольці: Лисенко Катерина, Пиймак Надія, Ревко Андрій, Свиридченко Ганна та інші. З травня 1944 року головою колгоспу «Комінтерн» був Ткаченко Андрій Прокопович. У 1950 році колгоспи «Комінтерн», «Пролетар», ім.. Куйбишева та «Зірка» - об’єдналися в один колгосп «Комінтерн», головою якого став Ткаченко А.П. У 1959 році були об’єднані колективи господарств сіл Олександрівки, Очеретуваної та Казначеївки в артіль «Прогрес». Головою цієї артілі був Самійленко Г.Н. Але таке об’єднання господарств себе не оправдало і вже взимку 1961 року були відтворені артілі: «Прогрес» - с. Очеретуване, «Дружба» - с. Казначеївка та ім.. Фрунзе – с. Олександрівка. Головою артілі ім.. Фрунзе було обрано Троценка Олександра Олександровича, секретарем парторганізації Кудлая Павла Федоровича. Колгосп ім.. Фрунзе мав земельний фонд – 3568га, в тому числі орної землі3027га. Головним виробничим напрямком колгоспу було рільництво (озима пшениця, кукурудза) та молочне тваринництво. В 1966 році за трудові досягнення були нагороджені орденами: 1. Варнавський Микола Панасович, комбайнер, орденом «Знак пошани»; 2. Коніщук Єва Василівна, доярка, орденом «Знак пошани»; 3. Шаповал Олександра Іванівна, ланкова, орденом «Знак пошани»; В с. Олександрівці, в 1962 році, була відкрита середня школа, а в с. Малоандріївці та Запоріжжі – початкові школи. У 1967 році завершено будівництво приміщення школи на 320 місць. З жовтня 1969 року школа перейшла на кабінетну систему. В Олександрійській СШ на той час працював 21 учитель, з них 10 учителів з вищою освітою. У 1960 році в селі було побудовано лікарню на 25 ліжок; в лікарні працював один лікар з вищою освітою і 12 з середньою, була одна аптека, дитячий садок на 70 місць. В 1960 році було також збудовано клуб, а в 1966 році проведено водяне опалення. В цьому ж приміщенні розмістилась і контора колгоспу. На той час в селі була бібліотека на 5400 примірників та при школі бібліотека з фондом 2500 примірників. В селі працювала філія зв’язку та ощадна каса (завідуючий - Субота Сергій Васильович ). На 1970р. підписалися на 538 примірників газет і 262 примірники журналів. В с. Олександрівці працює відділення товариства «Знання», що охоплює собою 20 членів. У 1969 р. побудовано новий сільмаг, крім того є ще магазин господарчих товарів, по одній лавці є в с. Малоандріївці та с. Запоріжжі. Колгоспники збудували більше 50 красивих будинків. В с. Олександрівка виросли дві нові вулиці: одна побудована в 1952 р., а друга у1965 році. На той час трудівники села мали у своєму володінні 6 легкових автомобілів , 36 мотоциклів, телевізори майже у кожному будинку.

За значні успіхи у 8-й п’ятирічці з колгоспу ім. Фрунзе було нагороджено:

1. Козинець Настю Яківну - орденом Трудового Червоного прапора;

 2. Проценка Павла Павловича - орденом «Знак пошани»;

3. Суботу Петра Сергійовича – медаллю «За трудову доблесть»;

4. Троценка Олександра Олександровича- медаллю «За доблесний труд».

Значним центром суспільно-культурного розвитку села була є і буде школа, яку довгий час очолював Китриш Іван Степанович .

Зі стін школи вийшли учні, які внесли вагомий вклад в розвиток України, району, області. Це: Троценко Валерій Олександрович – полковник ракетних військ;

Садиленко Віктор Кузьмич – член спілки журналістів, автор трьох поетичних збірок ; Гудим Микола Володимирович – автор двох поетичних збірок;

Дробітько Микола Іванович – директор агро формування «Котівка».

 Четверик Григорій Григорович – полковник, замісник начальника СБУ у Дніпропетровській області;

Колісник Анатолій Іванович – командир авіаполку;

44 лікаря, 7 директорів шкіл, більше 50-ти педагогів, 17 офіцерів різного рангу.

Впевнено і з надією крокують Олександрівці в майбутнє в непростий час перебудови, керовані сільським головою Гудимом Володимиром Васильовичем, теж випускником нашої школи, з піснею на устах про рідне село Олександрівку. Автор слів Садиленко В.К. На музику слова поклала вчитель районної музичної школи Бредіхіна Лариса Євгеніївна. Із казки дитинства,

 Що крила дала,

Увись моя мрія злітає

Тут мамина пісня мене сповила,

 Спасибі, Олександрійський мій краю.

 Поле, ой, рідне поле,

 Моя ти щедра земля,

Поле, ой, рідне поле,

Моя ти милая земля.

Вчителі які працювали в Олександрійській СЗШ з дня створення школи до 2010 року.

1. Таран Дмитро Андрійович – вчитель ДПЮ

2. Таран Надія Пимонівна – вчитель математики

3. Шинківська Лідія Тимофіївна – вчитель англійської мови

4. Хоменко Марія Лаврентіївна – вчитель російської мови

5. Голубенко Віра Пимонівна - вчитель російської мови

6. Жлуктинський Карпо Лукич - вчитель історії

7. Шляховий Микола Лукич - вчитель біології

8. Ткаченко Микола Тимофійович - вчитель географії

9. Ягольник Іван Васильович - вчитель біології

10. Ягольник Єфросинія Іванівна - вчитель хімії

11. Приймак Надія Свиридонівна - вчитель початкових класів

12. Помазан Олександр Пилипович - вчитель української мови

13. Козуб Олександр Петрович - вчитель географії

14. Кушнір Антон Васильович - вчитель географії

15. Півненко Лідія Степанівна – вчитель початкових класів

16. Кудлай Галина Григорівна – вчитель початкових класів

17. Мельник Раїса Федорівна – вчитель початкових класів

18. Якименко Олександр Сергійович – вчитель фізвиховання

19. Білецька Поліна Миколаївна – вчитель математики

20. Пашкова Катерина Панасівна – вчитель хімії

21. Літвякова Валентина Іванівна – вчитель російської мови

22. Бараннік Василь Іларіонович – вчитель географії

23. Єфременко Микола Іванович – вчитель початкових класів

24. Данько Ольга Михайлівна – вчитель початкових класів

25. Онищенко Дмитро Іванович – вчитель початкових класів

26. Дюндін Володимир Васильович – вчитель історії

27. Басанець Олександр Михайлович – вчитель української мови

28. Мєдякова Маргарита Петрівна – вчитель хімії

29. Коблик Людмила Анатоліївна – піонервожата

30. Брильова Лідія Варлампіївна – вчитель фізики

31. Артемчик Лідія Данилівна – вчитель хімії

32. Булашенко Надія Семенівна – вчитель української мови

33. Тарасенко Іван Іванович – вчитель фізики

34. Санжара Людмила Андріївна – піонервожата

35. Кайрюкштіс Павло Антонасович – вчитель ДПЮ

 36. Фадєєва Горпина Тихонівна – вчитель української мови

37. Абрамов Леонід Юхимович – вчитель фізвиховання

38. Абрамова Фаїна Йосипівна – вчитель обслуговуючої праці

39. Олексієнко Надія Миколаївна – вчитель української мови

40. Ковбаска Валентина Іванівна – вчитель математики

41. Земляний Микола Гнатович – вчитель російської мови

42. Таран Світлана Іванівна – вчитель української мови

43. Завізіон Лідія Кузьмівна – вчитель української мови

44. Китриш Іван Степанович – директор школи

45. Кукута Лідія Іванівна – вчитель початкових класів

46. Скиба Галина Олександрівна – вчитель історії

47. Коніщук Любов Іванівна – вчитель початкових класів

48. Кац Таміла Семенівна – вчитель іноземної мови

49. Білоконь Антоніна Вікторівна – вчитель фізики

50. Лисенко Віктор Григорович – вчитель української мови

51. Лисенко Людмила Вікторівна – вчитель російської мови

52. Кушнір Валерій Антонович – вчитель фізики

53. Сіренко Ніна Іванівна – вчитель біології

54. Кобихно Людмила Георгіївна – вчитель початкових класів

55. Заєць Ганна Володимирівна – вчитель початкових класів

56. Кушнір Лариса Іллівна – вчитель початкових класів

57. Полішко Раїса Петрівна – вчитель початкових класів

58. Порохня Володимир Євгенович – вчитель географії

59. Литвин Вікторія Яківна – вчитель історії

60. Бараннік Валентина Андріївна – вчитель математики

61. Дублянська Марія Миколаївна – вчитель української мови

62. Кудрявцева Тетяна Іванівна – вчитель математики

63. Кудрявцев Олександр Валентинович – вчитель трудового навчання

64. Малиночка Любов Григорівна – вчитель іноземної мови

65. Проценко Ольга Василівна – вчитель української мови

66. Приходченко Людмила Петрівна – вчитель трудового навчання, ОБЖ

67. Глущенко Людмила Іларіонівна – вчитель математики

68. Черево Марія Захарівна – вчитель математики

69. Дусик Зоя Миколаївна – вчитель біології

70. Невмивака Наталія Іванівна – вчитель початкових класів

71. Халявка Оксана Ігорівна - вчитель початкових класів

72. Верчук Віта Василівна - вчитель початкових класів

73. Кривошлик Надія Юріївна - вчитель початкових класів

74. Проказюк Анатолій Петрович - вчитель інформатики

75. Проказюк Наталія Михайлівна - вчитель математики

76. Сафронова Антоніна Олегівна - вчитель української мови

77. Горпинич Юлія Володимирівна - вчитель німецької мови

Директори школи

1. Просяніков – до війни

2. Кондратенко – до війни

3. Таран Дмитро Андрійович

4. Ягольник Іван Васильович

5. Китриш Іван Степанович

6. Пашкова Катерина Панасівна

7. Кудрявцева Теяна Іванівна

8. Порохня Володимир Євгенович